8 квітня 2016 року на одному з робочих засідань співробітників «Університетської клініки» обговорювалася тема застосування PRP-терапії (плазмоліфтингу) у відділеннях фізичної реабілітації, ортопедії та травматології. Про перспективи лікування тромбоцитарними факторами зростання розповів завідувач кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини ХНМУ професор Андрій Георгійович Істомін.
У 50-60-ті роки минулого століття вченими були відкриті поліпептиди – фактори, що стимулюють зростання нервових клітин, хрящів, кісток людського організму. Кожен із цих факторів виконує свою специфічну функцію, що відповідає за поділ, синтез клітин та здійснення інших клітинних процесів в організмі. Незважаючи на те, що ці поліпептиди мають різні назви, вчені найчастіше називають їх факторами зростання. Щоб спростити термінологію даних факторів, згодом було прийнято рішення об’єднати їх під однією назвою Autological Plazma Rich in Grows Factors (Аутологічна Плазма Багата Факторами Росту – АПБФР). А в клінічній медицині з’явився простіший термін Platelet-rich plasma (PRP), що в перекладі означає багата на тромбоцити плазма.
PRP плазма – це звичайна плазма крові пацієнта, що містить збільшену кількість тромбоцитів (в нормі у людини в 1 мкл їх міститься 200-300 тисяч).
Ефект PRP-терапії досягається при використанні плазми з концентрацією тромбоцитів не менше 1000000 за 1 мкл. Така концентрація біологічно активних речовин значно прискорює процеси відновлення шкіри, сухожиль, зв’язок, м’язів, кісток та деяких інших тканин після травм.
Історія клінічної PRP-терапії почалася в 1980 році, спочатку її застосували для лікування ран, що погано гояться. Потім цю технологію освоїли щелепно-лицьові та пластичні хірурги, а також ортопеди – травматологи та камбустіологи. Першим застосовувати аутологічну плазму для лікування спортивних травм розпочав головний лікар футбольного клубу “Барселона” Раймонд Хугат.
Піонерами PRP-терапії в нашій країні були керівник медичної служби футбольного клубу «Шахтар» Пако Біоска (колишній свого часу президентом Європейської федерації ортопедії та спортивної травматології) та керівник клініки спортивної та балетної травми Інституту травматології та ортопедії НАМНУ проф. А.А. Коструб. У Харкові цей метод застосовується в Інституті патології хребта та суглобів НАМНУ ім. проф. М.І.Сітенко та ряд спеціалізованих клінік.
Як відбувається процес збагачення плазми тромбоцитами? Спочатку проводиться забір венозної крові пацієнта у спеціальні пробірки обсягом 10-20 мл. Потім пробірки поміщаються у спеціальну центрифугу. Плазма готується шляхом центрифугування при 1800 оборотів за хвилину протягом 8 хв. із свіжої (не згорнутої) крові пацієнта. Отримана збагачена тромбоцитами плазма обсягом 2-3 мл. набирається в шприц із пробірок і якнайшвидше вводиться в зону пошкодження. Щойно тромбоцити з чинниками зростання потрапляють у зону ушкодження, активізується процес регенерації тканин.
Основні показання до застосування плазмоліфтингу:
- пошкодження суглобового хряща,
- розриви зв’язок, сухожилля, м’язів,
- незростаючі переломи кісток,
- епікондиліти,
- тендиніти,
- лігаментити,
- остеоартроз 1-2 ст.,
- остеохондроз,
- люмбаго,
- цервікалгія,
- міжреберна невралгія,
- протрузія дисків,
- сколіоз та кіфосколіоз,
- спондильоз,
- спондилоартроз,
- реабілітація після компресійних переломів хребта, допоміжний метод при лікуванні хвороби Бехтерєва
- діабетична стопа,
- трофічні виразки.
- Плазмоліфтинг можна поєднувати з такими процедурами як масаж; мануальна терапія; ЛФК; ІРТ; медикаментозна терапія; гірудотерапія.
PRP-терапія має деякі протипоказання. Її не можна застосовувати при порушеннях функцій тромбоцитів, при порушеннях у системі згортання крові, при гострих інфекційних захворюваннях, сепсисі, хронічних захворюваннях печінки, високих рівнях тромбоцитів або фібриногену.
