Ігор Гоцул: «Тут мене вразив досвід і дуже добрий серйозний рівень, який викликає повагу та довіру»

Перший заступник Міністра молоді та спорту України, президент Федерації легкої атлетики України та віце-президент Національного олімпійського комітету Ігор Гоцул уперше відвідав Університетську клініку. Цей візит став першим кроком у розвитку взаємної успішної співпраці. Про свої враження гість розповів у своєму ексклюзивному інтерв’ю.

Ігоре Євгеновичу, яка мета Вашого візиту?

Ціль візиту – дуже проста. Спортсмени, в яких країна вкладає мільйони, внаслідок травм викинуті зі спорту. А це величезна людська трагедія та велика втрата для країни. Ми втрачаємо талановитих спортсменів, наслідки травм яких за умов сучасної медицини могли б бути ліквідовані.

Тому зараз ми активно шукаємо способи об’єднання зусиль з різними інституціями, клініками, де ми могли б, підтримуючи один одного, знаходити необхідний нам елемент синергії спорту та якісної медичної допомоги.

У мене є надія, що сьогодні ми зможемо знайти те, що шукаємо.

Сьогодні Ви побачили практично всю Університетську клініку, ознайомились із роботою Українського центру реабілітації спортсменів. Що Вам запам’яталося найбільше з побаченого і що сподобалося? Поділіться своїми враженнями.

По-перше, тут мене вразив досвід і дуже добрий серйозний рівень, який викликає повагу та довіру. По-друге, здивував ентузіазм. У нас сьогодні стало модно і мало не «хорошим тоном» розповідати та плакати про те, як усе погано в нашій країні, як усе розвалюється, та скаржитися на те, що нас «зрадили». В цьому сенсі прямо протилежним є приклад, коли люди за наявності різних суб’єктивних та об’єктивних складнощів просто виконують свою роботу. Вони поставили собі завдання і поступово рухаються вперед до своєї мети. Не може не викликати поваги сам підхід і вже отриманий результат.

Я побачив тут спеціалістів дуже високого класу, причому не просто спеціалістів, а симбіоз практичної медицини та медичної науки. Мені здається, це дуже перспективний напрямок.

І третій момент – це результати, отримані після лікування. Ми обговорювали кілька випадків і дійшли висновку, що це не рядові досягнення, це досягнення, які виходять за межі звичної нам медицини. А це саме те, що цікаве збірним командам України.

Які перші кроки для розвитку спільної співпраці з Українським центром реабілітації спортсменів Ви бачите сьогодні?

Ми обговорюватимемо напрямки, за якими може будуватися наша співпраця. Але те, що воно буде, це однозначне. У моєму розумінні воно має відбуватися за двома напрямками. Перше – це зиск. Співпраця у цьому випадку вигідна всім: і збірним командам країни, і найсильнішим українським атлетам, і клініці. Друге – це патріотизм. Ми є громадянами цієї країни, і ми всі зацікавлені в тому, щоб ця країна розвивалася і була успішною. Коли є такі приклади подвижницького руху вперед, вони мають знаходити підтримку у всіх громадян. Зі свого боку ми докладатимемо всіх зусиль, щоб ця клініка була успішною.

Ви спілкувалися із кількома пацієнтами, які проходять реабілітацію в Українському центрі. Як Ви оцінюєте їх фізичні можливості та подальшу участь у спортивному житті України?

Ще раз наголошу, що ті результати лікування, які ми сьогодні обговорювали, вони виходять за межі звичних для нас речей. Це набагато вищий рівень – і це очевидно. Безперечно, він ще підвищуватиметься, і було б логічно Міністерству молоді та спорту та всієї спортивної частини країни налагодити співпрацю з цією клінікою, щоб допомагати їм рости і водночас користуватися результатами цього зростання.

В Україні існує чимало різноманітних об’єднань та організацій, які займаються реабілітацією спортсменів. Проте рівень спортивної медицини далекий від досконалості. Як Ви вважаєте, чого, на Вашу думку, не вистачає українській спортивній медицині для досягнення європейського рівня?

Мені здається, що все починається із постановки завдання. Це як у спорті: що вище планка, то вище навчишся стрибати. Так і тут. У цьому центрі реабілітації та в клініці загалом дуже високо поставлена ​​мета, і вона дуже амбітна. Відповідно, тут докладаються зусилля, щоб її досягти. Другий момент як деяка конкурентна перевага – це комплексність рішення. Дуже часто спортсмени та тренери стикаються з необхідністю відвідувати різні клініки з різних напрямків. В результаті отримавши кілька різних і іноді навіть взаємовиключних висновків, спортсмен разом з тренером і своєю командою, залишившись наодинці з усім цим обсягом інформації, повинен поєднати воєдино і знайти єдине правильне рішення. Тут у клініці є елемент комплексності – коли спортсмен розглядається як цілісна одиниця, коли є спроба знайти синергію у роботі спеціалістів різного напряму, коли підключена як фундаментальна наука, так і практична медицина, яка щодня займається цим питанням – саме це є з одного боку новизною, і з іншого – конкурентною перевагою.

Тобто Ви вважаєте, що незважаючи на політичну та економічну нестабільність у країні, потрібно просто працювати та чітко йти до поставленої мети?

Життя, воно ж не стоїть на місці, воно минає. Можна скільки завгодно плакати про те, як усе погано, але разом із цим стражданням проходить і все наше життя. І це найлегший шлях. Набагато складніший, але благородний і правильний – це робити, незважаючи на всі ці складнощі. І те, що я сьогодні побачив, це яскравий приклад другого шляху. Так, є складнощі в країні, проте люди поставили собі за мету, і дуже професійно, точно, чітко рухаються до своєї мети. Це однозначно викликає повагу.

Ви залишилися задоволені побаченим?

Я не просто задоволений, я вражений побаченим. І я не можу не перейнятися високим ступенем поваги до того, що я побачив, і людей, з якими тут познайомився.

Ваші побажання колективу Університетської клініки та Українського центру реабілітації спортсменів.

Я щиро хотів би, щоб ті зусилля, які тут докладаються, мали успіх, щоб клініка досягла тих висот, які перед собою ставить. Проте, навіть те, що вже є – це вже дуже багато і це дуже цінно для нас!

Розмовляла Олена Лобач

Перший заступник Міністра молоді та спорту України, президент Федерації легкої атлетики України та віце-президент Національного олімпійського комітету Ігор Гоцул уперше відвідав Університетську клініку. Цей візит став першим кроком у розвитку взаємної успішної співпраці. Про свої враження гість розповів у своєму ексклюзивному інтерв’ю.

Ігоре Євгеновичу, яка мета Вашого візиту?

Ціль візиту – дуже проста. Спортсмени, в яких країна вкладає мільйони, внаслідок травм викинуті зі спорту. А це величезна людська трагедія та велика втрата для країни. Ми втрачаємо талановитих спортсменів, наслідки травм яких за умов сучасної медицини могли б бути ліквідовані.

Тому зараз ми активно шукаємо способи об’єднання зусиль з різними інституціями, клініками, де ми могли б, підтримуючи один одного, знаходити необхідний нам елемент синергії спорту та якісної медичної допомоги.

У мене є надія, що сьогодні ми зможемо знайти те, що шукаємо.

Сьогодні Ви побачили практично всю Університетську клініку, ознайомились із роботою Українського центру реабілітації спортсменів. Що Вам запам’яталося найбільше з побаченого і що сподобалося? Поділіться своїми враженнями.

По-перше, тут мене вразив досвід і дуже добрий серйозний рівень, який викликає повагу та довіру. По-друге, здивував ентузіазм. У нас сьогодні стало модно і мало не «хорошим тоном» розповідати та плакати про те, як усе погано в нашій країні, як усе розвалюється, та скаржитися на те, що нас «зрадили». В цьому сенсі прямо протилежним є приклад, коли люди за наявності різних суб’єктивних та об’єктивних складнощів просто виконують свою роботу. Вони поставили собі завдання і поступово рухаються вперед до своєї мети. Не може не викликати поваги сам підхід і вже отриманий результат.

Я побачив тут спеціалістів дуже високого класу, причому не просто спеціалістів, а симбіоз практичної медицини та медичної науки. Мені здається, це дуже перспективний напрямок.

І третій момент – це результати, отримані після лікування. Ми обговорювали кілька випадків і дійшли висновку, що це не рядові досягнення, це досягнення, які виходять за межі звичної нам медицини. А це саме те, що цікаве збірним командам України.

Які перші кроки для розвитку спільної співпраці з Українським центром реабілітації спортсменів Ви бачите сьогодні?

Ми обговорюватимемо напрямки, за якими може будуватися наша співпраця. Але те, що воно буде, це однозначне. У моєму розумінні воно має відбуватися за двома напрямками. Перше – це зиск. Співпраця у цьому випадку вигідна всім: і збірним командам країни, і найсильнішим українським атлетам, і клініці. Друге – це патріотизм. Ми є громадянами цієї країни, і ми всі зацікавлені в тому, щоб ця країна розвивалася і була успішною. Коли є такі приклади подвижницького руху вперед, вони мають знаходити підтримку у всіх громадян. Зі свого боку ми докладатимемо всіх зусиль, щоб ця клініка була успішною.

Ви спілкувалися із кількома пацієнтами, які проходять реабілітацію в Українському центрі. Як Ви оцінюєте їх фізичні можливості та подальшу участь у спортивному житті України?

Ще раз наголошу, що ті результати лікування, які ми сьогодні обговорювали, вони виходять за межі звичних для нас речей. Це набагато вищий рівень – і це очевидно. Безсумнівно, він ще підвищуватиметься, і було б логічно Міністерству молоді та спорту та всієї спортивної частини країни налагодити співпрацю з цією клінікою, щоб допомогати їм зростати і в той же час користуватися результатами цього зростання.

В Україні існує чимало різноманітних об’єднань та організацій, які займаються реабілітацією спортсменів. Проте рівень спортивної медицини далекий від досконалості. Як Ви вважаєте, чого, на Вашу думку, не вистачає українській спортивній медицині для досягнення європейського рівня?

Мені здається, що все починається із постановки завдання. Це як у спорті: що вище планка, то вище навчишся стрибати. Так і тут. У цьому центрі реабілітації та в клініці загалом дуже високо поставлена ​​мета, і вона дуже амбітна. Відповідно, тут докладаються зусилля, щоб її досягти. Другий момент як деяка конкурентна перевага – це комплексність рішення. Дуже часто спортсмени та тренери стикаються з необхідністю відвідувати різні клініки з різних напрямків. В результаті отримавши кілька різних і іноді навіть взаємовиключних висновків, спортсмен разом з тренером і своєю командою, залишившись наодинці з усім цим обсягом інформації, повинен поєднати воєдино і знайти єдине правильне рішення. Тут у клініці є елемент комплексності – коли спортсмен розглядається як цілісна одиниця, коли є спроба знайти синергію в роботі спеціалістів різного напряму, коли підключена як фундаментальна наука, так і практична медицина, яка щодня займається цим питанням – саме це є з одного боку новизною, та з іншого – якоюсь конкурентною перевагою.

Тобто Ви вважаєте, що незважаючи на політичну та економічну нестабільність у країні, потрібно просто працювати та чітко йти до поставленої мети?

Життя, воно ж не стоїть на місці, воно минає. Можна скільки завгодно плакати про те, як усе погано, але разом із цим стражданням проходить і все наше життя. І це найлегший шлях. Набагато складніший, але благородний і правильний – це робити, незважаючи на всі ці складнощі. І те, що я сьогодні побачив, це яскравий приклад другого шляху. Так, є складнощі в країні, проте люди поставили собі за мету, і дуже професійно, точно, чітко рухаються до своєї мети. Це однозначно викликає повагу.

Ви залишилися задоволені побаченим?

Я не просто задоволений, я вражений побаченим. І я не можу не перейнятися високим ступенем поваги до того, що я побачив, і людей, з якими тут познайомився.

Ваші побажання колективу Університетської клініки та Українського центру реабілітації спортсменів.

Я щиро хотів би, щоб ті зусилля, які тут докладаються, мали успіх, щоб клініка досягла тих висот, які перед собою ставить. Проте, навіть те, що вже є – це вже дуже багато і це дуже цінно для нас!

Розмовляла Олена Лобач